Таке солодке слово ПЕРЕМОГА, що воно за поняття…
Раніше це була перемога в чесному двобої - хто сильніший, спритніший той і перемагав.
Але з часом все змінилося, почав перемагати той, хто хитріший, більш пристосований до сучасного світу. Це були вже не відкриті бої, де використовувалась певна тактика, стратегія та фізична сила, це вже було вміння перехитрити ворога, застати його зненацька, використати найкращу, найсучаснішу зброю, і мимоволі приходить думка: чим відрізняється перемога від вбивства, адже і там і там втрати неминучі, але як, якою ціною!
Згадуючи Біблійний сюжет: колись у Давида був шанс убити царя Саула, коли той спав, але щось зупинило…, але що, не посмів підняти руку на Божого помазаника, а може дещо ще? Людина, яка перемогла Голіафа у відкритому бою, яка не раз виривала вівцю із пащі лева, чи погодилась би вона таким чином отримати перемогу? Та чи перемога це, більш якось схоже на вбивство!
Багато хто хоче зараз перемогти. Можливо це студент, який хоче вступити до вузу. Та як саме: використовуючи свої знання, інтелект, певні навики, чи може впливових батьків, чи намальовану довідку про інвалідність? Ну і що, що записано «інвалід», зате студент. Та ставши так студентом чи не зайняв ти чиєсь місце, місце того наполегливого, талановитого, чи не вбив ти чиюсь мрію! А потім? Ну а потім, як навчений: з тим домовився, запропонував свої зв’язки, зв’язки батьків, а може підставив, а може вбив (і таке буває!), а якщо ти лікар, далеко не найкращий, то вбивство може стати твоєю роботою.
Але, попри все – переміг! Хіба перемога цього не варта! Бо перемога – це все: гроші, слава, впливовість , влада, тріумф!!!
А як здобути перемогу, щоб стати президентом! Яким чином? Нехай люди виберуть! А якщо не виберуть!? Якийсь не 100% план, тоді - фальсифікація, підтасовка, купівля людських переконань, трохи наклепів на суперників, а по суті – брехня! Ну то й що, зате – перемога! Та чи перемога це, я б назвала це вбивством, вбивством людських мрій, переконань, віри в чесність, справедливість, не говорячи вже про фізичну усунення.
Чи багато людей сьогодні хочуть перемогти в чесній боротьбі, щоб це дійсно називалось перемогою, перемогою з великої букви, за яку поважають, шанують, щиро радіють?
Якось немодно це зараз, та й не можливо, не гарантовано. Раптом програш, раптом все пропало, та й грошей стільки вкладено. Чи хватить духу прийняти поразку, сором, смерть, як колись прийняв це все Ісус Христос, невинний, непорочний взяв на себе усі людські гріхи, хвороби, прокляття!
Та все ж Він переміг! О Ісус, тільки Ти наша надія, наша ПЕРЕМОГА. З Твоєю мудрістю, силою та любов’ю цю перемогу уже ніхто не вирве: ніяка хитрість, підлість, підлабузницво, продажність, жорстокість нас, тих хто надіється на Ісуса Христа, ніколи не подолає! Ми перемагатимемо цей світ Господньою Любов’ю, тому що ми все можемо в укріпляючому нас Ісусі Хресті!
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 3081 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Фантастическая сказка (окончание) - Наталья Незнакомкина Ну вот и завершено, слава Богу, произведение. Чем ночь темней, тем, как говорят, ярче звезды. Извините, что так долго: были очень напряженные дни. Жду ваших отзывов. Да, вот откуда названия языков в начале: ангрукийский-английский, русский, китайский; фриталамский-французский, итальянский, вьетнамский; арисапонский-арабский, испанский, японский.
Реальность - Андрей Скворцов Я специально не уточняю в самом начале кто именно "он", жил. Лес жил своей внутренней жизнью под кистью и в воображении мастера. И мастер жил каждой травинкой, и тёплым лучом своего мира. Их жизнь была в единстве и гармонии. Это просто была ЖИЗНЬ. Ни та, ни эта, просто жизнь в некой иной для нас реальности. Эта жизнь была за тонкой гранью воображения художника, и, пока он находился внутри, она была реальна и осязаема. Даже мы, читая описание леса, если имеем достаточно воображения и эмоциональности можем проникнуть на мгновение за эту грань.
История в своём завершении забывает об этой жизни. Её будто и не было. Она испарилась под взглядом оценщика картин и превратилась в работу. Мастер не мог возвратиться не к работе, - он не мог вернуть прежнее присутствие жизни. Смерть произвёл СУД. Мастер превратился в оценщика подобно тому, как жизнь и гармония с Богом были нарушены в Эдеме посредством суда. Адам и Ева действительно умерли в тот самый день, когда "открылись глаза их". Непослушание не было причиной грехопадения. Суд стал причиной непослушания.
И ещё одна грань того же. В этой истории описывается надмение. Надмение не как характеристика, а как глагол. Как выход из единства и гармонии, и постановка себя над и вне оцениваемого объекта. Надмение и суд есть сущность грехопадения!
